Цікава розповідь про незвичайні можливості української мови

Було це давно, ще за старої Австрії, в 1916 році. В купе першої кляси швидкого потягу Львів.- Відень їхали чотири пасажири:

англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан
Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про
мови – чия краща, котрій з них належить світове майбутнє.
Першим заговорив англієць:
- Англія країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу
англійської мови по всьому світі. Англійська мова – мова Шекспіра, Байрона,
Дікенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених.
- Ні в якому разі, – гордовито заявив німець. – Німецька мова – це мова двох
великих імперій – Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини
Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля,
Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова має світове значення.
Італієць усміхнувся і тихо промовив:
- Панове, ви обидва помиляєтеся. Італійська мова – це мова сонячної Італії,
мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській
мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Бокаччо, Петрарки,
Лібретто знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті. Тому італійській
мові належить бути провідною у світі.
Українець довго думав і нарешті промовив:
- Ви ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи
могли б ви написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з тої
самої літери?
- Ні. ні, ні! Це ж неможливо, – відповіли англієць, німець та італієць.
- На ваших мовах неможливо, а нашою – просто. Назвіть якусь літеру, -
звернувся він до німця.
- Нехай буде “П” – сказав той.
- Добре. Оповідання буде називатися.

ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК

Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне
повідомлення:
“Приїздіть, пане Павле,- писав поважний правитель повіту Полікарп
Паскевич,-погостюєте, повеселитесь”. Пан Павло поспішив, прибувши першим
потягом. Підгорецький палац Паскевічів привітно прийняв приїжджого поета.
Потім під’їхали поважні персони – приятелі Паскевичів… Посадили пана Павла
поряд панночки – премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло
прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези
Понятовського, прелюд Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань,
польку. Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну,
плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенське пиво. Принесли печені
поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет,
пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені плецки. Потім
подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові
полумиски полуниць, порічок.
Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна
попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція
повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили, погуляли.

…Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря
п’янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим
плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися.
Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!

В купе пролунали оплески. Всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде
жити вічно поміж інших мов світу.
Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки.
- Ну а коли б я назвав іншу літеру? – заявив він. – Ну, наприклад, літеру “С”!
- Я на своїй мові можу укласти не лише оповідання, але й навіть вірш, де всі
слова будуть починатися на “С”. Якщо Ваша ласка, прошу послухати.

САМІТНИЙ САД
Сонно сипляться сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад
Сріблом стеляться сніжинки
Спить самітній сонний сад…
Сипле, стелить сад самітній
Сірий смуток – срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь
Серце слуха скорбний сміх
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить.

- Геніально! Незрівнянно! – вигукнули англієць й італієць.
Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.
Панас Столярчук, професор
(“Українська думка”, Лондон)
від Вальдемара Чарноцького.

Молитва до мови

День Рідної Мови

Додати заголовок

           Міжнаро́дний день рі́дної мо́ви — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.

         Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того, організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

        Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на меншини з менш аніж 10 тисяч осіб, які активно розмовляють рідною мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Багато мов, котрими розмовляють менше 100 осіб, не задокументовані.

Українська мова пройшла нелегкий шлях. Однак, попри всі перешкоди, для багатьох мільйонів людей вона була і є рідною, є мовою їхніх дідів, батьків і буде також мовою їхніх дітей. Ми щиро віримо, що краса і сила української мови пригорне до себе серця мільйонів інших людей.
В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови. 
За даними Всеукраїнського перепису населення станом на 2001 рік українську мову вважали рідною 67,5% населення України. Російську мову визначили як рідну 29,6% населення. Частка “інших мов”, які були вказані як “рідна”, становила 2,9%.

Види диктантів!!!

Диктант - це вид орфографічного вправи, сутність якого для учнів полягає в запису сприйманого на слух речення, слова, тексту.

Спостереження свідчать, що роль диктантів при навчанні російській мові значна. Ефективність його досягається тим, що учень, мовчки вимовляє звуки, вчиться співвідносити звуки і букви і відчувати звук як фонему. Диктант вимагає посиленої уваги, яке визначає швидкість і точність утворення навичок. Це і дає підставу рекомендувати диктант як один з основних видів роботи при навчанні правопису.

Диктант зі зміною тексту називається будь диктант, при записі якого продиктований текст змінюється за завданням вчителя: вибирається зазначений матеріал, змінюються конструкції продиктованих пропозицій, вставляються нові слова або словосполучення та інше. Такі диктанти не записуються дослівно і вимагають активної розумової діяльності, що допомагає краще зрозуміти і запам'ятати матеріал
Диктанти проводяться по зв'язков тексту. Текст повинен бути зрозумілий учням, цікавий за змістом і формі викладу, повинен давати нову інформацію про навколишній світ, виховувати. При роботі над диктантами із зміною тексту учні потребують додатковому часі, тому диктувати потрібно повільніше, ніж звичайні диктанти.
- Вибірковий диктант - Це письмова робота, в процесі якої школярі з продиктованого тексту вибирають і записують слова, словосполучення або - рідше - пропозиції на закріплюється правило.
- Розподільний диктант - це письмова робота, в процесі якої учні записують весь диктуються текст, розподіляючи його по групах за вказівкою вчителя.
- Вибірково-розподільний диктант - це письмова робота, при виконанні якої проводиться не лише вибіркова запис диктуемого тексту, але й розподіл записаного на групи.
- Творчий диктант - Це запис тексту під диктовку з граматичним, орфографічним, пунктуаційним або стилістичним зміною кожної пропозиції за завданням вчителя.
- Вільний диктант - Це проміжна робота між диктантом і викладом, при якій текст, прослуханий учнями, не записується під диктовку, а переказується вільно.
- Відновлений диктант - це робота по зв'язков тексту, в процесі якої школяр спочатку прослуховує запропонований уривок, потім пише по ньому вибірковий диктант і нарешті, відновлює зв'язний текст за виписаними категоріям.
- За аналогією - це така творча робота, в процесі якої учень прослуховує читаний вчителем текст, а потім записує самостійно складений зв'язний текст, схожий з продиктованим по композиції і граматичній структурі, але відрізняється від нього за змістом.
- Попереджувальний диктант використовується в цілях відробітку прийомів застосування правил і спрямований на оволодіння учнями алгоритмом дій. Перед записом тексту або в процесі запису (при так званому коментувати лист) учні пояснюють, як напишуть слово і чому.
- Пояснювальний диктант включає доказ написання орфограми після запису пропозиції або тексту в цілому. Даний вид диктанту являє собою свого роду колективну перевірку написаного, розвиває увагу учнів до орфограмм. В процесі записи учні підкреслюють орфограми, які вимагають перевірки, після запису - контролюють запис виконання роботи.
- Самодіктант або лист по пам'яті: учні запам'ятовують текст, зорово або на слух сприйнятий, і потім пишуть його самостійно.
- Зорово-слухові диктанти починаються з самостійного читання учнями тексту, потім йде пошук і пояснення орфограмм.

Морфологія

Морфологія (від гр. morphe — форма, частина, logos — слово, учення) — це: 1) розділ мовознавства, що вивчає форми слова (словозміну й формотворення); 2) будова мови відповідно до розподілу слів за частинами мови. Усі слова з морфологічного погляду на підставі певних ознак відносяться до якоїсь частини мови.

Самостійні (повнозначні), оскільки слова з цих частин мови можуть виконувати синтаксичні ролі членів речення (підмет, присудок, додаток, означення та обставини)

• Іменник — хто? що? Змінювана за відмінками.
• Прикметник — який? чий? Змінювана за відмінками.
• Числівник — скільки? котрий? Змінювана за відмінками.
• Займенник — хто? що? який? чий? котрий? скільки? Змінювана за відмінками.
• Дієслово — що робити? що зробити? Змінювана за особами.
• Прислівник — де? коли? чому? як? Незмінювана.

Службові (неповнозначні) слова не виконують синтаксичних ролей у реченні, до них не можна поставити питань, є незмінюваними

• Сполучник.
• Прийменник.
• Частка.

Окремою частиною є вигук.

Українська мова Основні розділи української мови як навчального предмета

Фонетика - вивчає звуки мови і мовлення, наголос, склад.

Графіка вивчає умовні знаки при передачі на письмі усного мовлення (букви, апостроф, знак наголосу, дефіс, крапка, знак питання, знак оклику, кома, тире, двокрапка, лапки, дужки).

Орфографія — це система правил передачі звуків мови (слів і їх форм) на письмі.

Лексика і фразеологія вивчають словниковий склад мови: значення слів, їх походження, вживання, зв’язок з іншими словами.

Орфоепія вивчає правила нормативної літературної вимови.

Словотвір вивчає структуру слів і способи їх творення.

Морфологія вивчає будову слів, їх граматичні властивості, поділ на частини мови.

Синтаксис вивчає будову і граматичне значення словосполучень і речень.

Пунктуація вивчає правила постановки розділових знаків.